מיקולה באז'אן
מוגש לציבור באדיבות המתרגם ומשפחת המשורר.
Микола Бажан
Руді провалля, гли́нища зелені,
Завалений зотлілим смі́ттям рів.
Жахаючись, вривається в легені
Зловіщий вітер ржа́вих пустирі́в.
Не бліднути, не скніти не здригатись —
Стоять, як суд! Як войовни́к стоять!
Замало клятв, щоб ними присягатись,
Щоб проклинати — не стає проклять
Звичайний яр, брудний і неохайний,
Тремтливі віти двох блідих осик.
Ні, це не тиша! Незгасимий крик,
Ста тисяч серць, предсмертний крик одчайний.
Сріблястий попіл спалених кісток.
Людського лоба тріснутий шматок.
Розпались яру здвигнуті укоси.
Позвуть із ями золотисті коси —
В землі не скрилось, тліном не взялось
Витке і ніжне золото волось.
Блищать на мокрій твані крутоярів
Розбите скло старечих окулярів,
І дотліває, кинутий на бік,
Закровлений дитячий черевик.
Зарито в землю, втоптано у глину
Жахливий слід стотисячного тліну;
Слизький і жирний замісився глей
Розкришеними рештками людей.
Це тут ревіли вогнища багрові,
Це тут шкварчали нафти ручаї,
І в трупах жадно рились палії,
Шукаючи скарбів на мертвякові.
Тяжкий, гнітючий і нестерпний дим
Підносився над моторошним яром.
Він дихав смертю, він душив кошмаром,
Вповзав в доми страховищем глухим.
Багрово-чорні спо́лохи блукали
По занімілій від жа́ху землі́,
Кривавили злим відблиском квартали,
Бруднили жител київських шпилі.
І бачив люд з своїх скорботних сховищ,
Як за вінцем кирилівських будов,
За топо́лями дальніми кладовищ
Горіла страшно їхня плоть і кров.
Могильний вітер з тих ярів повіяв —
Чад смертних вогнищ, тіл димучих згар
Дивився Київ, гнівнолиций Київ,
Як в полум’ї метався Бабин Яр.
За пломінь цей не може буть покути,
За погар цей нема ще міри мсти.
Будь проклят той, хто звабиться забути!
Будь проклят той, хто скаже нам — «прости»!
(1943)
---
Опубліковано з доброго дозволу Олексія Дарського, внука Миколи
Бажана.
מיקולה באז'אן (1904–1983) – משורר ומתרגם אוקראיני. אביו שירת בצבא העם של הרפובליקה האוקראינית העצמאית, ולכן גם בנו נחשב "בלתי מהימן" ובשנות השלושים הוצא נגדו צו מאסר.
מסיבות לא מתועדות, צו המאסר בוטל; שמועות גורסות כי סטאלין (הגאורגי בעצמו) כה התרשם מתרגומו המשובח של באז'אן של האפוס הגאורגי "עוטה עור הנמר" מאת שוטה רוסתווילי, עד שביטל את צו המאסר ואף הורה להעניק לבאז'אן פרס ספרותי ממלכתי.
בנובמבר 1943 מונה באז'אן למלווה של קבוצת עיתונאים זרים בביקור באתר באבי יאר בפאתי קייב. את השיר לעיל חיבר בעקבות מה שראה שם.
Микола Бажан (1904—1983) — український поет, перекладач. Його батько служив у Армії УНР, тож радянська система вважала самого поета за «ненадійного» і планувався його арешт… За легендою Сталін був такий вражений майстерністю його перекладу поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», що поета натомість нагородили орденом. У листопаді 1943 року він супроводжував групу іноземних журналістів до урочища Бабин Яр — цей вірш є результатом побаченого тоді...
Пишіть нам на nemala.ph@gmail.com, чи вподобайте нашу сторінку на Фейсбуці й напишіть повідомлення там!